У світі, де антибіотикорезистентність щодня забирає життя, а старі препарати стрімко втрачають ефективність, вчені нарешті знайшли щось нове — ларіоцидин. Це перший за понад чверть століття представник абсолютно нового класу антибіотиків, і відкрили його у бактерій роду Paenibacillus. 

На тлі інформаційного шуму це відкриття могло залишитися малопоміченим, але для науки — це справжня сенсація. Ларіоцидин — природний ласо-пептид, чия молекула має унікальну замкнену структуру: частина пептидного ланцюга утворює кільце, крізь яке проходить інша частина. Така форма не лише захищає його від ферментів, а й дозволяє точно взаємодіяти з клітинними мішенями.

Що робить ларіоцидин унікальним, так це його новаторський механізм дії. Він зв’язується з особливою ділянкою бактеріальної рибосоми — молекулярного комплексу, який відповідає за синтез білків. Це місце досі вважалось недосяжним для лікарських засобів. Блокуючи його, ларіоцидин ефективно зупиняє розмноження бактерій. І ще важливіше — завдяки цій нестандартній мішені бактеріям буде вкрай складно виробити до нього стійкість.

Крім того, молекула не взаємодіє з рибосомами людини, що вказує на її потенційну безпеку в терапії. Хоча препарат ще не на ринку — попереду передклінічні та клінічні випробування — його поява вже змінила настрій у науковій спільноті.

Цікаво, що попри стрімкий розвиток біоінформатики й штучного інтелекту, цей прорив зробила саме природа. Як і десятки років тому з пеніциліном, рішення лежало просто під ногами — у ґрунті.